| Chapter 11 |
1 |
¶ І заговорив нааматянин Цофар та й сказав: |
2 |
Чи має зостатись без відповіді безліч слів? І хіба язиката людина невинною буде? |
3 |
Чи мужі замовчать твої теревені, й не буде кому засоромити тебе? |
4 |
Ось говориш ти: Чисте моє міркування, і я чистий в очах Твоїх, Боже! |
5 |
О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до тебе, |
6 |
і представив тобі таємниці премудрости, бо вони як ті чуда роздумування! І знай, вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті! |
7 |
¶ Чи ти Божу глибінь дослідиш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього? |
8 |
Вона вища від неба, що зможеш зробити? І глибша вона за шеол, як пізнаєш її? |
9 |
Її міра довша за землю, і ширша за море вона! |
10 |
Якщо Він перейде й замкне щось, і згромадить, то хто заборонить Йому? |
11 |
Бо Він знає нікчемності людські та бачить насилля, і Він не догляне? |
12 |
Тож людина порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля! |
13 |
¶ Якщо ти зміцниш своє серце, і свої руки до Нього простягнеш, |
14 |
якщо є беззаконня в руці твоїй, то прожени ти його, і кривда в наметах твоїх нехай не пробуває, |
15 |
тож тоді ти підіймеш обличчя невинне своє, і будеш міцний, і не будеш боятись! |
16 |
Бо забудеш страждання, про них будеш згадувати, як про воду, яка пропливла... |
17 |
Від півдня повстане життя, а темрява буде, як ранок. |
18 |
І будеш ти певний, бо маєш надію, і викопаєш собі яму та й будеш безпечно лежати, |
19 |
і будеш лежати, й ніхто не сполошить, і багато-хто будуть підлещуватися до обличчя твого... |
20 |
А очі безбожних минуться, і згине притулок у них, а їхня надія то стогін душі! |