| Chapter 13 |
1 |
¶ Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило... |
2 |
Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас, |
3 |
і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога! |
4 |
Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі! |
5 |
О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!... |
6 |
Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх. |
7 |
Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього? |
8 |
Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте? |
9 |
Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього? |
10 |
Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі! |
11 |
Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх? |
12 |
Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти! |
13 |
¶ Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене! |
14 |
Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку? |
15 |
Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду! |
16 |
І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний. |
17 |
Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде. |
18 |
Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю! |
19 |
Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би... |
20 |
Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись: |
21 |
віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!... |
22 |
Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай! |
23 |
¶ Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій! |
24 |
Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом? |
25 |
Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати? |
26 |
Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені, |
27 |
і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною, |
28 |
і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!... |